З нагоди 40-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС Державна установа «Інститут охорони ґрунтів України» провела Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Чорнобильський слід у ґрунтах України: науковий вимір часу».

Модератором заходу виступила Світлана РОМАНОВА – заступник генерального директора з наукової діяльності ДУ «Держґрунтохорона», кандидат сільськогосподарських наук, старший дослідник.

Захід об’єднав науковців, фахівців-практиків та представників профільних установ навколо теми, яка й через десятиліття залишається актуальною. Йшлося не лише про наслідки катастрофи, а й про сучасне бачення стану ґрунтів, ризики та підходи до їх відновлення.

Відкриваючи конференцію, в.о. генерального директора Роман Паламарчук наголосив, що Чорнобиль – це не лише історія, а й досвід, який формує сучасне розуміння взаємодії людини з довкіллям. Він підкреслив, що саме ґрунти стали одним із ключових середовищ накопичення радіонуклідів, що визначило довготривалий характер впливу катастрофи на екосистеми та продовольчу безпеку. Водночас трагедія стала потужним поштовхом для розвитку науки, зокрема у напрямі вивчення поведінки радіонуклідів, створення систем моніторингу та розроблення підходів до відновлення земель.

Окремо було наголошено на значенні людського фактору – подвигу ліквідаторів, завдяки яким вдалося зменшити масштаби катастрофи. Сьогодні цей досвід набуває нового звучання, адже Україна знову стикається з викликами, що мають вплив на стан довкілля та ґрунтів.

У межах конференції представлено низку доповідей, що охопили як історичний досвід, так і сучасні наукові підходи. Денис Вишневський окреслив результати мілітарного впливу на довкілля у зоні відчуження, звернувши увагу на нові ризики, пов’язані з воєнними діями. Олександр Мельник представив міжнародні ГІС-проєкти, що реалізуються в Чорнобильській зоні, а Юрій Цапко розкрив роль ґрунтів як природного механізму саморемедіації забруднених територій.

Про зміни ґрунтів Українського Полісся після аварії на прикладі конкретних територій розповіла Ольга Дмитренко, тоді як Олександр Ступенко представив результати досліджень на радіоактивно забруднених землях у перші десятиліття після катастрофи. Людмила Райчук зосередила увагу на підходах до оцінки радіоекологічної критичності агроландшафтів і їх використанні для оптимізації землекористування.

Практичний вимір теми доповнили виступи фахівців Інституту. Андрій Бортнік охарактеризував сучасний радіологічний стан територій Західного Полісся та особливості ведення агровиробництва, а Галина Крупко представила ефективні агротехнічні та агрохімічні заходи, що дозволяють зменшити накопичення радіонуклідів у врожаї.

Сучасний погляд на проблему продемонструвала і молодь. Студентка НУБіП Вероніка Бондарчук представила дослідження дистанційного моніторингу забруднюючих речовин у повітрі над Чорнобильською зоною, зокрема в контексті впливу бойових дій.

Конференція стала не лише майданчиком для обміну знаннями, а й простором осмислення досвіду, який залишається важливим для сьогодення. Чорнобильський слід у ґрунтах – це не лише науковий факт, а й нагадування про відповідальність за рішення, які впливають на довкілля на десятиліття вперед.

Як зауважив Роман Паламарчук у заключному слові, об’єднання науки, практики та досвіду формує основу для подальших досліджень і рішень, спрямованих на збереження та відновлення земель України.